Білоруська служба Радіо Свобода
Фонд BySol оголосив про евакуацію Микити Лосика, засудженого до трьох років обмеження волі з примусовою працею, але без тюремного ув'язнення («хімії») у справі «Білоруського Гаюна». Микита – молодший брат політв'язня, журналіста Радіо Свобода Ігоря Лосика, який вже п'ять років перебуває в ув'язненні. Зараз Микита – в безпеці в одній із європейських країн. В інтерв'ю білоруській службі Радіо Свобода він розповів, чому вирішив надіслати «Білоруському Гаюну» фотографію російської військової техніки, що і стало причиною його переслідування.
25-річний Микита Лосик працював інженером-програмістом на Оршанському приладобудівному заводі. Він родом з Барановичів, де закінчив школу з високим середнім балом – 9,3. Він хотів вступати до вишу в Мінську, Білоруського державного технічного університету, але потім передумав і вирішив навчатися в рідному місті – вступив до Барановицького державного університету на інженерний факультет за спеціальністю «Інформаційні системи та технології». Навчався на бюджетному відділенні, тому за розподілом поїхав працювати до Орші. Робота і колектив йому сподобалися, тож, відпрацювавши два роки, Микита залишився працювати на заводі.
Нас з дитинства виховували, що війна – це жахливо, «аби не було війни»
За словами Микити, одного разу на початку лютого 2023 року він йшов з роботи (завод розташований поруч із залізницею) і побачив ешелон із російською військовою технікою.
«У всіх офіційних новинах і ЗМІ нам кажуть, що Білорусь не бере участі у військових діях, що Білорусь – мирна країна. Нас з дитинства виховували, що війна – це жахливо, «аби не було війни». А тут везуть російську техніку на війну по нашій білоруській території! Мене це дуже розлютило і обурило – везуть прямо відкрито, не вночі, а серед білого дня, цілий ешелон танків, зенітних гармат з літерами Z і V (кодові позначення, що стали символами російської агресії проти України – ред.), у вагонах з абревіатурою РЖД («Російські залізниці» – ред.) – російські військові. Ну, я зробив кілька знімків і відправив у «Білоруський Гаюн», – пояснює свою мотивацію Микита.
Через понад два роки, 9 квітня 2025 року, о 6 ранку, хтось дуже голосно почав стукати в двері гуртожитку, де жив Микита. Хлопець подумав, що якийсь п'яний сусід забув ключі. Сусід, який жив в одній кімнаті з Микитою, пішов відкривати: на порозі – «маски-шоу», вісім силовиків у повній бойовій викладці, з автоматами. Сусіда поклали обличчям вниз на підлогу. Микита спочатку подумав, що шукають якогось злочинця. Вони увірвалися в кімнату – Лосика теж поклали на підлогу. Тоді міліціонер, єдиний без маски, показав йому листування з «Білоруським Гаюном».
Спочатку я все заперечував – говорив, що не знаю, що це таке
«Ця переписка була в лютому 2023 року. Я її давно видалив – не розумію, звідки вона у силовиків. Спочатку я все заперечував – говорив, що не знаю, що це таке. Веліли зібратися. Мене відвели до мікроавтобуса, який стояв біля гуртожитку, поставили на коліна і наділи наручники. Поки я чекав, в кімнаті провели обшук і знайшли старий телефон, з якого я це робив. Мене відвезли до Вітебська. Дорогою погрожували: «Хочеш до брата в сусідню камеру?». Я пожартував: «Добре б з ним зв'язатися, ми давно не бачилися». Жарт вони не оцінили», – згадує Микита день затримання.
Хлопця привезли до слідчого, адвокат вже був там, згадує він. Зняли відбитки пальців. Адвокат порадила Микиті ні в чому не зізнаватися, не коментувати ситуацію, поки вона не ознайомиться зі справою. На першому допиті розпитували про роботу, про сусідів у гуртожитку, колег. Охоронці відвезли його в ізолятор тимчасового утримання.
«Умови в ІТУ суворі, як у 2020 році (під час придушення масових протестів проти фальсифікації підсумків президентських виборів – ред.). «Політичних» постійно тримають у наручниках, змінюють камери, матраців і білизни не дають, спиш на голому металевому каркасі або на підлозі. Світло не вимикають на ніч, перевіряють 2-3 рази за ніч. Співробітники влаштовують провокації, залякують інших ув'язнених, щоб ті нічим не ділилися з «політичними». Коротше кажучи, умови утримання жахливі. Мене, правда, не били. Тільки ображали», – каже Микита.
Мене, правда, не били. Тільки ображали
Він пробув в ізоляторі три доби. Прийшли співробітники КДБ, які, як здалося Микиті, не знайшли ні в його телефоні, ні в комп'ютері нічого, крім одного хештега в інстаграмі «Ні війні» і старого статусу «ВКонтакте» з біло-червоно-білим і українським прапорами, за що на нього потім завели ще й адміністративну справу.
«Співробітники КДБ почали провокаційні розмови: «А якби перемогла Тихановська, було б краще?» Я на такі розмови не піддавався. Опер мені ще казав: «Ти думаєш, ця казка, що ти нічого не зробив, тебе врятує? Ти хотів зруйнувати країну, ти хотів, щоб у нас теж була війна?» Не знаю, чи вірив він сам у це, але говорив переконливо», – розповідає Лосик. Микита стверджує, що і в Вітебському ІТУ, і в СІЗО було багато політв'язнів. Хоча адміністрація намагалася, щоб вони якомога менше спілкувалися між собою, повністю розлучити їх не вдалося. У кожній камері сиділо по 2-3 людини з «професійним обліком».
Світлана Тихановська – лідерка білоруської опозиції. Її чоловік Сергій Тихановський був затриманий у травні 2020 року, коли балотувався у президенти. Ув’язнення чоловіка підштовхнуло Тихановську до політики й вона висунула свою кандидатуру.
У серпні 2020 року, після виборів президента та проголошення главою держави Олександра Лукашенка, в Білорусі розпочалися масові протести. Опозиція заявила про перемогу Тихановської. У наступні дні після голосування кілька опозиційних діячів, в тому числі й Тихановська, залишили країну через побоювання за власну безпеку.
Сергія Тихановського та інших політв'язнів звільнили з білоруської в’язниці 21 червня 2025 року. За даними ЗМІ, це стало можливим завдяки візиту до Мінська спецпредставника Трампа Кіта Келлога. Відомо, що він провів зустріч із Олександром Лукашенком.
За словами Микити, тільки у Вітебському СІЗО утримувалося кілька десятків затриманих у справі «Білоруського Гаюна». Були й затримані за пожертви, за коментарі. Тих, кого судили у справі «Білоруського Гаюна», судили швидко, засудивши до трьох місяців. Інші «політичні» перебувають під слідством довше, пів року і більше. У їхніх справах проводяться експертизи, вивчається техніка.
Микита розповідає, що останні півтора місяці він перебував у в'язниці без жодного допиту чи слідчих дій. Наприкінці травня почав ознайомлюватися зі справою, яка складалася з чотирьох томів. Микиті Лосику пред'явили звинувачення тільки за частиною 1 статті 361-4 («пропаганда екстремістської діяльності»). Прокурор розглянув справу досить оперативно – протягом трьох днів. Він виключив з обвинувачення «обтяжливі обставини», такі як «розпалювання ворожнечі».
Судовий процес розпочався 2 липня – його вів голова Залізничного районного суду Вітебська Роман Дегода. Відразу стало відомо, що процес триватиме два дні – 2 і 8 липня.
«Лосик Н.А. в невстановлений час, але не пізніше 16:50 10 лютого, перебуваючи в м. Орша (точне місце не вказано)... з метою сприяння екстремістській діяльності», – оголосила обвинувальний висновок співробітниця прокуратури.
Прокурор Лосику питань не ставила. Замість цього суддя взяв на себе її функції, каже Микита. «У справі було повно описів соцмереж і груп — звідкись «відкопали» підписки на телеграм-канали, які я навіть не дивився. Або на які колись був підписаний, але давно відписався. І чотири фотографії з російською військовою технікою. Я сказав, що нічого не знаю про «Білоруський Гаюн», хотів відправити фото Антону Мотольку, але побачив посилання на «Гаюн». Суддя каже: «А ви як, не знали, куди і кому відправляєте?» З одного боку, він перекрутив мої слова, мовляв, я «в чомусь зізнаюся, в чомусь ні – так не піде». А потім раптом «подобрішав» і дав мені можливість узгодити свою позицію з адвокатом», – згадує Микита перший день суду.
Я вирішив покинути країну, хоча це було непросте рішення
8 липня суд розглянув решту з чотирьох томів справи. Спочатку прокурор запросила чотири роки «хімії». Через чотири години було оголошено вирок: три роки «хімії» з направленням до виправної колонії відкритого типу.
Хлопця звільнили з-під варти в залі суду. Поки Микита Лосик перебував у СІЗО за кримінальною справою, він також був заочно засуджений за адміністративною справою – за аватар з прапорами і хештегом «ні війні». Лосик був заочно оштрафований на 80 базових величин (3360 білоруських рублів, понад 1100 доларів за поточним курсом).
Через кілька днів після оголошення вироку Микита вирішив покинути країну.
«Звичайно, я був радий, що мене відправили не до в'язниці, а на «хімію». Але я багато читав про умови на «хімії», та й в СІЗО ми з хлопцями обговорювали, що мені не дадуть спокійно жити. Будь-який дрібний проступок вважають порушенням [режиму]. За три порушення можуть замінити «хімію» на справжню колонію. Я також подумав, що моє прізвище стане мені на заваді. Тому і вирішив покинути країну, хоча це було непросте рішення», – каже Микита.
Форум